Людова пісня

Вірш зі збірки 1907 року

Незнаний автор

Людова пісня

Брови чорні, очі чорні
Любо подивиться!
Личко твоє, мов калина,
Чим же не влюбиться?
Ручки білі, стан тоненький
Голос солов’їний,
Чом такої не любити —
Боже мій єдиний!
Як погляне, засьміється, —
Душа замирає.
Правду сказать, і в столиці
Кращої не має.
Брови чорні, очі карі,
Личко — як калина —
Та не знаю, чия буде,
То лиха година!
Як би Бог дав, щоб я з нею
Шлюбом обручився,
Під скло в рамки-б її вправив,
Сів би та й дивився.

Advertisements